З матеріалів газети “БЕСКИД” від 8 жовтня 1933 року.

Як живе Лемківщина
 Від нашого постійного дописувача, поважного господара’з Лемківщини, одержуємо письмо такого змісту:
Від якогось часу звернені очі всіх на нашу бідну Лемківщину. Не тому бідну, що по селах нужда, брак гроша і заробітків, а тому що в нас богато ще темного несвідомого народу, який можна легко баламутити, якого душею можна торгувати як яким бездушним товаром. Але і вторгівлі нашими душами є границі.
Недавно розголосили схизматики, що село Ганчова перейшло на схизму. А та схизма виглядала так: Дня 16 червня зігнали православні агітатори збаламучених схизматиків зі Сквіртного, Усця і дальших сіл до Ганчової і тут під голим небом коло кузні спроваджений батюшка розпочав богослуження. Що потім богослуженні хотіли далі починати агітатори, не знаємо, бо Господь немов за кару післав страшну зливу, так що всі учасники поховалися, а батюшка лишився сам з двома людьми і докінчив Службу під парасолем. Бачучи, що люди з Ганчової неподатні на їх штуку, православні відійшли зі встидом. Про грабунки православними наших церков не пишу, бо се річи голосні.  В тих справах ведуться судові процеси. Як певними чуються нераз мала горстка схизматиків, доказує те, що не лише в ночі, але в білий день находять вони греко-католицькі храми і не лиш там де католиків в селі мало що остало, як навіть у таких селах, де католики мають перевагу. Таке було в селі Квятонь, де несповна, половина мешканців є схизматики а прочі греко-католики. Схизматики до крихти ограбили католицьку церкву і дотепер річей не відали. Користають з нагоди…
Село Розділє стрінув тяжкий удар по втраті священика бл. п. о. Ломницького, який недавно помер у Дуньковичах під Перемишлем. Нема в селі одної душі, яка не булаб вкрита жалобою, бо Покійний в часах найтяжших досвідів працював тут і богато власного гроша вложив в будову нової церкви. Знали його всі бідаки, бо нікого ніколи  не полишив без помочі. Господь нехай винагородить за все добро Свойого доброго і вірного Слугу.
Я.К.