Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квартали побитих будинків. Вражає те, що на цьому постапокаліптичному фоні інші такі ж обстріляні будинки, завдяки дбайливим рукам їхніх господарів, зовсім не схожі на перші. Контраст. Контраст між будівлями. Контраст між людьми.

” А до Старобельска тут далеко?” – сивочолий дідок питає в мене. За пару днів перебування тут я почую не один раз подібні питання. ” А где у вас полиция?” або “Как пройти на улицу такую-то?”. В місті працює єдиний в області контрольно-пропускний пункт. Навколо нього і вирує життя.  Таксисти в будь-які краї, торговці  любих мастей, величезна кількість пенсіонерів які приїжджають сюди з Луганська отримувати українську пенсію і військові патрулі – ось ця ось дивна мішанка і є, що називається словосполученням “місцевий колорит”.

“-Эта площадь простреливается,.Вон с той стороны все видно сюда. У них есть винтовки, калибра 12 и 7, они постреливают в здание иногда, и в икону тоже” – На стіні місцевого будинку культури зображений в пятнадцятому році Левом Скопом образ діви Марії. З вибоїнами від куль.

Практично з раннього ранку і до 17ї години всі відділення банків, банкомати і все те що може видавати гроші обліплене величезною купою людей. Торгові центри і заклади швидкого харчування користуються особливою популярністю. Їсти треба всім. Особливо підприємливі з тієї сторони закуповують м’ясо тут і продають там, проносячи все в до болі знайомих таких великих картатих сумках. Автомобільного сполучення для цивільного населення немає, тому все на своїх двох.

10 хвилин від центру Станиці знаходиться розбомблена в чотирнадцятому році школа. Стадіон поріс травичкою і бур’яном. Стіни школи не нові, частина будівлі викладена камінням – знак того, що будівлі не менше ніж 150 років. Раніше в цій будівлі були конюшні.

До мешканців окупованого Луганська місцеві відносяться з достатньою долею неповаги.  НІкому черги не подобаються,  а зарплату Станичним отримати буває не так вже і просто. Зрозуміти можна.

Обстріли велись і з території Росії. Від деяких сел туди всього 10 кілометрів. Всі про це знають і розповідають.

“Поехали в Старобельск, документы  все, все ж начиналось оттуда, Старобельск, Северодонецк. Останавливают. Все нормально? всё нормально. А бардачок откройте, ну открыли. А машину? посмотрели. Документы? все в порядке.  А ви за кого?  Я говорю друже мій, я тебе рассказываю ситуацию, у нас переезд там в деревне,железная дорога. Как оно было, я ж тебе говорю, на той стороне Украина, а за переездом апачи (сепаратисти прим. ред.) Я пошел сюда, эти пришли ночью вырезали мою семью. Я пошел сюда эти пришли всех арестовали люди пропали…  Мы не за кого….Понял? Понял. Ну за кого ви? Я говорю ну ты не понял шо я тебе рассказываю. Здесь ни за кого нельзя быть. У меня мама больная, у меня тут дети,внуки, всё, я нейтральный человек. Когда вы наведете порядки тогда видно будет за кого. А так вот это сование тут было год целый. Я сказал – я за Украину, но не за такую ”

 

 

За згорілою будівлею протікає Сіверський Донець. На тому березі траса на Луганськ і пам’ятник славетному князю Ігорю Святославовичу, біля якого майорять два прапори сучасних половців.

“Вы только не показывайте что у нас тут все плохо,  расскажите как у нас здесь красиво…” –  місця і справді гарні. Такого прекрасного вечірнього неба і заходу сонця я не бачив ніде. Зробимо, як попросили українці зі Східної Слобожанщини. Буде розповідь і про світле…

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *