По дорозі до закинутої греко-католицької церкви Пресвятої Богородиці що в Старому М’якішу, я натрапив на фортифікаційну споруду періоду Другої Світової війни. Від ДОТу (довготривала оборонна точка) мене відділяло лише кілька десятків метрів ще зеленого, пшеничного поля. Завжди, коли заходжу в такі зарості боюсь, що якась гадюка вжалить мене (така от невеличка фобія). Я ще з дороги запримітив його. Бетонна споруда, чесно кажучи, здивувала своїми розмірами. Бо до цього, я бачив або вщент знищені, або розраховані на одну людину ДОТи.

Я не спеціаліст, але чомусь здається, що це вже була не кулеметна бійниця, а призначена, скоріше, для якогось виду легкого артилерійського озброєння. Через щілину видно молодий літній лісок, атрибут, якого в ті часи тут не було.Бетонна фортифікація – частина так званої лінії Молотова, оборонної лінії побудованої після окупації цієї частини  Польщі Радянським Союзом в 1939 році .

За кілька кілометрів, пройшовши невеликий лісок, я натрапив на пам’ятник. Хрест і невеликий обеліск присвячений польським льотчикам, які загинули тут в тому ж 1939 році.

  12 вересня 1939 року в околицях  міста Радимно, яке вже було зайняте військами нацистської Німеччини, зав’язався повітряний бій. Залишки польської армії чинили опір, і цього дня група з п’яти бомбардувальників вилетіла на знищення наземних колон противника. Цілі у кожного були різні, тому в певний момент літаки розділились. Одразу ж, як було здійснене бомбардування по моторизованій колонні німецьких військ, на перехоплення  польського бомбардувальника з Радимна вилетіли 5 мессершмітів, які після короткого бою його і збили.

  Літак впав між селами Старий М’якіш та Харитани. Всі льотчики з обслуги бомбардувальника загинули. Даний пам’ятник є місцем символічним, бо навіть до сьогодні, місце, де були поховані пілоти залишається невідомим…