Закинута церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа у Вуйковичах

  Перший польовий вихід в 2019 році мені вдалось здійснити в середині лютого. Погода була оманливо теплою, вдень сонечко світило, але по-весняному ще не гріло. В мене був один вільний день, і його я провів в дослідженні. Вранішньою електричкою з Жешува я доїхав до станції Журавіца. Звідти пішки, до однієї з цілей моєї невеличкої експедиції, села Вуйковичі (пол. Ujkowice) всього-навсього 6 кілометрів. 

  Такі відстані я проходжу своїми ногами, це дає більше уявлення про тутешні місця, природу, людей і ритм їхнього життя. Кожен раз, для визначення об’єкту дослідження мені приходиться проводити немаленьку за об’ємом аналітичну роботу. Об’єкт має бути цікавий,  зазвичай напівзруйнований, з цікавою історією і гегографічно в досяжності одного світлового дня. Йти з собою на компроміс іноді дуже важко, бо таких місцин немало. Цього разу вирішувати прийшлось ледь не 5 годин, але про свій вибір я не пожалкував.

Село Уйковіце було засноване в 1589 році, й від свого заснування знаходилось у власності роду Любомирських. Греко-католицька церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа у Вуйковичах повстала в 1846 році.  Пізніше, вже в 1902 році дах церкви було покрито металом, який частково ще присутній. На польськомовних сайтах і блоґах я знаходив фото, які були зроблені з десяток років тому, в період з 2007 по 2012 рік. Ще тоді, дах покривав більше половини площі, іконостас був збережений з усіма його малюнками, і навіть купол церкви, хоч і виглядав вже дуже побитий часом, але все ж знаходився на території церкви. Я нажаль вже не застав нічого з вищезгаданого.

 За даними історика Володимира Кубійовича станом на 1939 рік в селі Вуйковичі мешкало близько 1470 осіб, з них 880 поляків, 550 українців і 40 євреїв. Трагічні події воєнного періоду не полишили і це поселення. “Дня 3 березня 1945 року, в єпархіальній садибі членами т. зв. батальйонів хлопських був замордований греко-католицький священник села ксьондз Іван Сорокевич (1863-1945), його дружина Константина, а в селі 12 інших українців.” – так звучать сухі документальні повідомлення тих днів. 
Доля цієї будівлі склалась  так само як і всіх церков Надсяння, Підляшшя,  частини Лемківщини і Бойківщини. В 1947 році все українське населення було звідси виселено. Так і почався занепад.

 

Якось, будучи в Дрогобичі, я потрапив в церкву Святого Юра. З вулиці будівля справляє враження новобудови, бо в наш час вкрита була наново ґантом. І це мене як любителя старовини дуже охолодило, але я зайшов всередину і моєму подиву не було меж. Я на власні очі побачив ті сюжети які були намальовані невідомими авторами ще в 15 столітті. Все було без змін, величезне різноманіття біблійних сюжетів, той старовинний примітивний рослинний орнамент і так ретельно, тонким пензликом, виведені літери старослов’янською мовою.

Ті церкви, які залишились відреставровані, на мою думку, були так само знищені як і ця в Уйковіцах. Бо в них вже немає тієї міці віків, того споконвічного духу людських сподівань, відчуття тієї тонкої пристуності автора, який робив ці малюнки. 

Важливо, щоб кожен історичний образ дійшов до наших нащадків з мінімальними змінами. Але, боюсь, що я був одним з останніх українців, який бачив священні фрески церкви Преображення Господа Нашого Ісуса Христа у Вуйковичах…



 

3 thoughts on “Закинута церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа у Вуйковичах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *