Розповідь бельгійського поляка українського походження

Міхель Ґалазика
Моя, дорога для мене, мала історія

Я народився у Бельгії в 1965 р., коли батько емігрував з Польщі. 
Він приїхав, і почав працювати на бельгійських копальнях в 1945 році. Мій батько, Йосип Ґалазика, народився в Оріхівцях (пол. Orzechowce, Перемишльського повіту, Підкарпатське воєводство)  в 1924 році.

Його батька теж звали  Йосипом. Народився в Оріхівцях в1891 році, 
помер в Оріхівцях в 1938 р. Мав малий споживчий магазин. Був  кульгавий з приводу негарної рани здобутої під час обстрілу Оріхівців під час І Світової війни. Одружений був з Ганною Стефан,  мали 9 дітей: 9 хлопців. В 1947 р. мою овдовілу бабку було примусово переселено до Сокільників, під Львовом. Виїхала вона  з п’ятьма дітьми. Інші четверо не повернулися з війни. Мій батько шукав щастя у Бельгії, двоє інших  братів в Австралії, а один помер в 
Німеччині. Батька мого дідуся звали Дмитро (1851 -?); його батька звали Іван (1818-1855); а його батька звали Олексій (1776-1836). Всі  народилися і померли в Оріхівцях. Всі були греко-католиками і розмовляли українською.

Я регулярно відвідую Оріхівці, особливо старе, покинуте кладовище, 
де спочивають мої предки. До нашого часу там збереглась тільки стара башта, костел був зруйнований приблизно в 1960-х роках. Мої 
родичі сказали мені,  що дзвін з дзвінниці був забраний до  Сокільників біля Львова. У селі ніхто вже не знає цієї історії.  Довго я шукав хоч якесь фото старого костелу, але знайти не вдалось. 
Я просив мешканців і ксьондза, але це так, немовби я розповідав про
міграцію черв’яків у березні (орфографію збережено прим. ред.). Я 
запропонував навіть плату 100 євро на facebook-у для того, хто знайшов би таку світлину.

Я думаю, що Польща не хоче вже більше чути про цю історію. Я  написав до Президента (мер прим. ред.) Журавіци (пол. Żurawica) і Президента Польської Республіки. В 2017 році я хотів хильнути  чарку з кожним в Оріхівцях , щоб відсвяткувати 70-ту річницю цієї історії. Не відповіли мені. Отже, сам я привіз собі з Оріхівців і з архівом дорогі мені сувеніри:

Цю розповідь я знайшов на сторінці історичного ресурсу Apokryf Ruski, присвяченому висвітленню історії українських етнічних територій, які зараз належать Польщі. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *