Мандруючи Європою,в Австрії мені в руки потрапила досить цікава книга.  На око –  нічим не примітна, нудна енциклопедія років так 70х –  так могло здатись на перший погляд пересічній людині. Але погортавши трохи сторінки,  я одразу виявив феноменальну її цінність, принаймні, як матеріалу для вивчення механізмів агітації та пропаганди.

Так як пострадянський простір наповнений різноманітною літературою комуністичної направленості ,  так і Європа, а саме Австрія та Німеччина є джерелом ідейних книг тільки вже націонал-соціалістичного змісту.  

Варто відмітити,  що саме в Австрії розвинена культура буккросінгу (анонімний обмін книжками).  Часто посеред міста стоять старі, переобладнані телефонні будки з поличками і книжками всередині.  Кожен бажаючий може взяти на прочитання ту чи іншу книгу, взамін залишивши свою.  Подібну ініціативу розпочинали і у нас, в Києві, в парку Шевченка  досі стоять спеціально облаштовані скриньки, але вже пусті.  Істина проста- нажаль, в Україні відсутня культура читання.

Зелена книга, яку гортав я, була надрукована в друкарні НСДАП в 1943 році.  На палітурці красувався серебряний напис “Das gelbe edelweiss” (жовтий едельвейс) –  назва 6-ї гірсько-піхотної дивізії Вермахту за часів Другої свтової війни. Одразу на розгорті, і спереду і ззаду книги намічено весь бойовий шлях дивізії, закінчуючи датою виходу книги в люди:  Франція, Польща, Греція, Фінляндія, Норвегія, СРСР. Книга не тонка – близько 400 сторінок. Серед  усього різноманіття ілюстративного матеріалу (акварелі та графіка) особливо цікавими мені здалися замальовки солдат армій котрі були переможені в ході кампаній, в яких брала участь ця військова формація. 

Однією з перших ілюстрацій в книзі є портрет гірського піхотинця дивізії (в заголовку цієї статі). Зверніть увагу – він посміхається. Такі тонкі емоції можливо передати лише в двох випадках: або графік був достатньо високого класу, щоб вловити миттєві емоції радості, або рисунок робився з фотографії, що теж не виключено. 

Не треба бути великим спеціалістом, щоб сказати, що книгу було надруковано в пропагандивних цілях. Проте, в цій статті, я неодноразово говорив про емоції зображених на портретах. Саме тому радянський солдат – злий, а німецький – веселий. Саме таким чином і формується загальний образ тієї чи іншої соціальної чи етнічної групи. Рецепт вдалого впливу на людей не складний, і за останні 70 років принцип не змінився. Але це вже мабуть до розмови про сьогодення)