Приступити до цієї теми було доволі нелегко, адже вона містить в собі велику кількість інформації, часто-густо абсолютно не систематизованої. Це, в свою чергу значно погіршує пошук потрібних даних. Очевидно, цей матеріал матиме продовження в інших частинах і класифіковані вони будуть за рокам. Цей матеріал, присвячено українцям, котрі проходили службу, чи були причетні до Французького Іноземного […]
Read More“Багато розказувати, та мало слухати” – говорять звичайно наші люди, як мають щось цікаве сказати. Так і в мене сьогодні – “багато писати, та мало читати”. Але що ж пороблю. Давно приобіцяв, що напишу, так колись таки написати треба. Мудре воно чи немудре, а все одно мушу написати, бо ж пообіцяв, ще й слово дав, […]
Read MoreВздовж границь Карпатської України вдарили наїздники майже одним способом, тільки з тим розділом, що на одні наші відділи стріляли зпереду, а інших полишали спокійно, потім їх обкружали ззаду і таким способом зробили багато вбитих та поранених. Відділ в с. Ґоронді, під командою жандарма-січовика І. М., який добре знав використати всі вигоди терену, розложився, якраз хвилину […]
Read MoreРепортаж з бою в с. Гринівка,9.08.45 о год. 12/24 за моск. часом/,де розбито больш. спецвідділу силі одної сотні.З нашої сторони брали участь у бою3 чоти в силі 90 стрільців під командуванням к-ра Х. Сутінок. Останні проміння сонця ще золотять пливучі хмари. Вітерець колише верхівям смерек. Десь далеко гримнув постріл, а відгомін понісся лісом-лісом, – і […]
Read More(Лист сей написала козачка Хивроня Тимофієвна Колещата, з села Н. (с. Нагутське, Олександрівського уїзду прим. ред.) ставропільської ґубернії, до свого мужа в австрійськім полонї. Зі Львова до Ставрополя чотири рази дальше, як зі Львова до Відня, а однак нарід говорить там так само к ми, по українськи, бо Москалї займили давно великі простори української землї, […]
Read More/Спомин/ У дні 3 травня 1946 року, в одному з фахів Чорного ліса біля вовчинецької лінії, над селом Гутиська – постій відділу “Месники” під командою пор. Павла. Вчора перед заходом сонця, біля палахкотячої ватри, під свіжою весняною зеленню дерев відбулася відправа. На відправі рішено зробити засідку. З огляду на те, що місця, на яких ми […]
Read MoreГрабовець 1915 року. Маленьке гірське село налите вщерть військом: у кожній хаті чета, або команда частини. В школі команда бриґади. Там і командант ґенерал Вітошинський “дзядзьо”, як його називали Усуси. “Дзядзьо” вийшов на село. В старій вояцькій “мантлі”, в пімнятій шапці, з палицею в руках. Шкандибає отак що дня, заглядає в кожний кут, питає про […]
Read MoreЦікаво уявити іноді, прогулюючись, тісними вуличками Києва, що ж тут було сто або й двісті, і триста років тому на цьому місці. Як жили люди, куди вони ходили, де святкували, де працювали та проводили своє дозвілля. Як жили сильні світу цього? Де пив щоранку каву Симон Петлюра? Куди ходив обідати професор Грушевський? І де приймали […]
Read More(З повстанського нотатника) Незвичайний гість прибився до нас із далекої дороги. Скромний, скупий на блискучі слова, розповідь у нього коротка й річева. Але приніс він із собою запах українських піль, подих п’янких радощів партизанських рейдів, дзвінку славу вояка УПА під сухий регіт автомата. Жмут листків паперу замережених дрібними літерами, так і говорить своїм обшарпаним, заяложеним […]
Read MoreПід кінець літа 1919 р. тоді, як український чорнозем кровю парував, як полки Галицької Армії мостили шлях через Збруч-річку, Проскурів, Житомір і Київ… – курінь, яким я командував кватирував в селі вересах біля Житоміру. Неділя – Вулиця роїлась від хлопців, дівчат, стрільців. Неслись звуки буйної стрілецької пісні, плив дівочий шепіт… Десь далеко, там де мрійна […]
Read MoreІз днів чортківської офензиви, на підставі записок. Як гураґан покотилася ця вістка вранці дня 21. червня 1919. року на фронті 2. Корпусу Української Галицької Армії, що вже в кількох днів стояв у затяжних боях за Бережани. Поляки ставили запеклий опір. Щораз то нові, свіжі баталіони кидали на вдержання цієї важливої позиції, укріпилися від сходу на […]
Read MoreВ місяці червні 1944 року на верху Малиновищі в Карпатах розтаборувалося 5 сотень УПА, а саме: сотня сот. Хмари, сот. Гамалії, сот. Кривейка, сот. Довбуша та сот. Іскри. Завданням вищезгаданих сотень було краще вишколятись до нової боротьби з большевицьким окупантом. Сотня сотенного Гамалії перша скінчила вишкіл і була готова діяти. Дня 15 серпня 1944 року […]
Read MoreОпис події в місті Люблині (Польща) 27.04.1946 року о годині 8.30 в 7-ій комп. п. п. інспекційний скликав вояків ВП в півколо і привів перед них арештованого українця, що мав зв’язані взад руки – дротом. Зібраним представив його як “бандеровскєго гершта”, що вже сидить два місяці в арешті і не хоче сказати, як він називається […]
Read MoreУ вісім годин вечером 13 березня ц. р. ми дістали наказ вислати до села Сільця стежу з ґарнізону Січовиків, бо наступають мадяри у великім числі з Великих Кумят (Севлюський округ) в напрямі Заріччя-Сільце. Стежа нам принесла відомість, що все спокійно й ніде не запримітили ворога. А тепер з чим виступати на позиції, коли не було […]
Read MoreНародився я 29 серпня 1905 року в станиці Новодерев’янківській Уманського повіту на Кубанщині. Приспішеним випуском кінчив клясичну гімназію в м. Ейск і тоді був покликаний до старшинської кінної військової школи в Катеринодарі, в складі якої брав участь в боях проти “красной армії” – російської інвазії на Кубань, при відступленню на Кавказ: Туапсе, Сочі, Гагри, де […]
Read MoreНа заклик бувшого осаула Холодного Яру Юрія Залізняка в “Літописі Черв. Калини” за жовтень 1932 р., давати матеріяли до історії Холодноярщини 1918-1922 року – подаю відоме мені з 1919р. Нажаль я щойно недавно прочитав “Літопис” за грудень 1931 р., де “не зовсім вірно” освітлені події, свідком яких я був, і головне постать Кубанця Уварова, який […]
Read MoreВ міжвоєнний період у Львові, на той момент окупованому Польщею, було засновано Українське фотографічне товариство. Ініціаторами створення УФОТО були професор Олекса Балицький та доктор Степан Дмоховський. Протягом наступних дев’яти років виставки українських майстрів фотографії відбувались щорічно. Перша пройшла 7 грудня 1930 року, а остання, дев’ята, була запланована на осінь 1939 року, проте цим планам не […]
Read MoreДайте мені, мамо, білу сорочечку та наваріть мені пирогів, бо я йду в партизани!Так здається я сказавби до мами коли б був молодший і вибирався “в ліс”.А потім, попрощавшись з рідними, я добув би зі стріхи обріза оперезався б навхрест і навпоперек лентами з набоями і рушив би житом до ліса. І зараз за селом […]
Read More1942. Друкується вперше. … Чернігівська Січ – партизанський загін, створений 1941 р. з українців, колишніх червоноармійців, що залишилися в лісах після пересунення німецько-радянського фронту на схід. Основним завданням чернігівських січовиків (назву запропонував нижчепідписаний) було охороняти населення від німецьких грабунків – зерно й худоба, а також німцями зловлені юнаки й дівчата поверталися додому після визволення їх […]
Read More(Присвячую пам’яті тисячів моїх земляків, котрі гонені політруками впали на фронті в обороні московської імперії, або, далеко від рідних, загинули голодовою смертю в нацистівських таборах полонених) Коли мені сповнилося 21 рік життя в травні 1939 року, я був “асентерований” до польського війська. Тому, що Польща розлетілась, мене військо оминуло. За те після приходу большевиків призвали […]
Read More(З архівних матеріялів, що їх переслав бл. п. Григорій Карасюкевич) Арешт людей, обвинувачених в справі Великої Козацької Ради, відбувався в Київі в днях 1-5 березня 1922 р. В той саме час відбувались великі арешти голів УВК на Білоцерковщині, Таращанщині, Сквирщині, Уманьщині, Радомисельщині – все це на Київщині. Крім того, арешти відбулися на Чернігівщині та Полтавщині. […]
Read More