Українська Галицька Армія ще раз напружилась, ще раз наставила свої сталеві штики.

Після чортківського пролому, окрилена вірою в перемогу здобувала рідні села й міста. По важкому бої наші війська зайняли місто Бурштин, здобули й Рогатин.

Ми в розстрільній ішли на Черче.

На шляху Черче-Підкамінь лежав кілька років від рова, в полі, десяти-одинадцятилітній хлопчик… Він був мертвий. Лежав спокійно з відкритими дитячими очима, його уста і груди були залиті кровю. Лежав горілиць, простоволосий, з розкиданими руками. Біля нього глиняний збанок, у ньому ще краплина води.

Він носив воду українським воякам до першої боєвої лінії. Ворожа куля недалеко Підкаменя, під ліском, розірвала його молоденькі груди.

Я вилляв зі збанка останню краплину води на долоню і промив його скривавлені уста. З блюзи вийняв кусок платка і прикрив його молоденьку голову.

Ще раз поцілував чоло й побіг за своїми.

Він не носив мазепинки, не мав кріса, він не був вояком. Але поляг на боєвищі, серед граду куль, як правдивий вояк… Був героєм… Він нас знав. Він нас любив. Його молоде серце відчувало, завіщо ми боремось. Ми не повинні забувати за наших дітей-героїв.

Спомин Степана Лисяка

З матеріалів збірки “Юнацтво в обороні рідної землі. Спогади про участь української молоді у визвольних змаганнях 1917-1920 років”, – 1960 р., Філадельфія, с.80.
Режим доступу: diasporiana.org.ua

На фото шістнадцятилітні вояки УГА Осип Скобельський (праворуч та стріл-пластун Н.Н. 
Режим доступу: diasporiana.org.ua

Долучитись до прихильників журналу можна за посиланнями:
Сайт: http://synytsia.com
FB: https://www.facebook.com/synytsiablog
Instagram: https://www.instagram.com/synytsia_blog/
Enigma: https://enigma.ua/users/sinitsya_yaroslav/
Telegram: https://telegram.me/synytsia_blog