Нїмецькі часописи широко розписують ся о ріжних того рода подїях і ми за ними хочемо навести ту кілька примірів правдивого геройства зі сторони 13 лїтної дівчини Рузьки Зенох з Рави руської і 15 лїїтного Лазара Мельничука з села Горошівцї на Буковинї і кількох наших Сїчовичок і Сїчовиків.

Перша з них Рузька Зенох в часї великої борби військ австрійських з російськими під Равою руською, случайно знайшла ся недалеко австрійської тиралєрської лїнії (Шварм-лінії.) – Поодинокі жовнїри, розтягнені в довгу, рідку лїнію боєву, поховані в долах ними поконаних, стріляли раз по раз до жовнїрів російських, котрі укривши ся поза поблиською горою засипали наших жовнїрів формальним градом куль карабінових. Наші жовнїри побачивши з далека Рузьку Зенох, зачали давати єї ріжнї знаки, що би підійшла близше. Відважна Рузька, не зважаючи на густий град куль, котрі як мухи зі свистом перешивали воздух і перелїтали попри єї голову, – підбігла до першого з наших жовнїрів і довідала ся від него, що вони вже від кільканайцяти годин займають свої становиска і що попросту млїють вже зі спраги а жаден з них не може вийти з долу, в котрім крив ся, боби сейчас поцїлила єго куля ворога.

Просив отже, щоби Рузька принесла єму води напити ся.

Рузька притакнувши головою, побігла як вітер до села, взяла з хати бляшаний банячок, набрала в него води і за яких 20 мінут була вже з ним коло першого жовнїра. 

Той зі сльозами в очах дяковав єї за сей поратунок і просив єю, щоби принесла води також і рештї жовнїрів. Рузька не надумувала ся довго.

Кількадесят разів перебігла цїлу лїнію боєву, межи кулями і шрапнелями і напоїла водою цїлу лїнію тиралєрську.

Та коли вертала вже в послїдний раз з порожним банячком, ворожа куля поцїлила єю в ногу.

Упала геройка на землю і доперва по упливі кількох годин, коли покріпленим водою нашим жовнїрам удало ся прогнати наступаючих на них московських салдатів, – знайдено Рузьку на самій серединї лінії боєвої, уилїлу з причини пострїлу в ногу і значного упливу крови з рани.

Жовнїри піднесли єю до міста і віддали в опіку матери – вдовицї, бідної селянки з передмістя Равського, але вже по кількох днях, на приказ висших властий військових котрі довідали ся від жовнїрів о сїм геройськїм вчинку Рузьки, – відвезено єю в товаристві матери до шпиталя до Відня. – Ту доктори орекли, що тра доконче єї перестрілену ногу відняти, піддано отже єю операції, котру перебула щасливо і нинї єсть вже – хотяй віяною калїкою зістане, – на дорозї до відзисканя здоровля.

Цїсар австрійський довідавши ся про сю подїю, удекорував нашу геройку медалем червоного хреста.

Повисша фотографія представляє власне Рузьку Зенох по операції в віденським шпитали, в товаристві матери а на єї груди видніє медаль червоного хреста..

З матеріалів журналу “З Великої війни”, Нью-Йорк, 1915 р. с. 43-44
Режим доступу: diasporiana.org.ua

Підтримати проект:
Патреон: https://www.patreon.com/synytsia_blog
ПриватБанк:  5363 5420 1028 0445 (Синиця Ярослав Дмитрович)

Долучитись до прихильників журналу можна за посиланнями:
Сайт: http://synytsia.com
FB: https://www.facebook.com/synytsiablog
Instagram: https://www.instagram.com/synytsia_blog/
Enigma: https://enigma.ua/users/sinitsya_yaroslav/
Telegram: https://telegram.me/synytsia_blog