Цікаво уявити іноді, прогулюючись, тісними вуличками Києва, що ж тут було сто або й двісті, і триста років тому на цьому місці. Як жили люди, куди вони ходили, де святкували, де працювали та проводили своє дозвілля. Як жили сильні світу цього? Де пив щоранку каву Симон Петлюра? Куди ходив обідати професор Грушевський? І де приймали за святковим столом гетьмана Павла Скоропадського?
Synytsia_blog разом з проектом ДеЯк детально дослідили цю тему і сьогодні ми розкажемо Вам про ресторани, кав’ярні, цукерні та кафе Києва в 1918 році.
Свою мандрівку ми почнемо з центру Києва. На вулиці Фундукліївській, 17 (суч. Богдана Хмельницького). 98 років тому знаходився ресторан “Франсуа”. Не подумайте, сучасна мережа закладів харчування не є нащадком того, що існував колись. Як бачимо, мода на іноземні назви була й 98 років тому.
Разом з рекламою “Підвалу Кривого Джиммі” в оголошенні журналу “Зритель”, 1918 року видання було згадано також і кафе “Франсуа”. “Кава для Донцова” згадана в назві матеріалу не просто так. В цьому закладі й справді часто проводив час ідеолог інтегрального націоналізму, а на той час керівник прес-бюро при владі гетьмана Павла Скоропадського, Дмитро Донцов.
У своїй книзі записок “Рік 1918 Київ”один з таких днів він згадує наступним записом: “О 9-ій мав нараду з Калиновичем у “Франсуа” в справі редагованої ним часописі у Відні. О 1-ій- в Клюбі “Батьківщина” – конференція з Міхновським, Шеметом і делегатами харківської, катеринославської і київської організацій партії.”
Клюб “Батьківщина”, це, до слова кажучи, теж кафе-ресторан. Від “Франсуа” його відділяли буквально декілька будівель, а на фасаді висіла табличка з адресою вул. Фундукліївська20/22. Сьогодні в кварталі, де були “Франсуа” та “Батьківщина”, теж можна смачненько перекусити, завітавши до однієї з точок мережі бістро “Олів’є”.
В ресторані, як видно з оголошення, була представлена українська кухня: найсмачніші вареники і найліпші та найрізномаїтіші борщі. Головним поваром в “Батьківщині” був кулінар Сушко, котрий готував виключно за системою Клиновецької. Зиновія Клиновецька, будучи дослідницею українських гастрономічних традицій, в 1913 році опублікувала книгу «Страви й напитки на Україні». Такий собі український варіант Джулії Чайлд початку 20 століття.
Обід відвідувачів зазвичай супроводжувався виконанням музичних композицій бандуриста бао українського оркестру, а з восьмої вечора гості закладу мали також можливість пограти в лото. І, якже солідному закладу без маркетингових кампаній? В ресторані діяли знижки, з 21.00 до 2 години ночі 15% знижки надавалось членам військового товариства “Батьківщина”, а всім військовим не членам трошки меньше – 10%.
За квартал звідси, на вулиці Прорізній, 19, розміщувалась кафе-їдальня “Огурме”. Будівля, в якій було кафе дійшло до нас у своєму, практично первозданному, вигляді, сьогодні там знаходиться департамент охорони здоров’я КМДА.
За дві страви в обідній час, з 13 до 18 години брали 5 карбованців (приблизно екв. 10 грн), а вечірнє меню, з 18.00 до 24.00, коштувало 6 карбованців (екв. 12 грн згідно з даними історика Андрія Бойко-Гагаріна). Приблизний середній заробіток тоді становив 22-35 карбованців на день (45-70 гривень). Обслуговувалась кафе-їдальня жінками та дочками офіцерів, що також згадувалось і в промоційних оголошеннях. Ветеранський бізнес вікової давнини.
Як відомо, політична боротьба в Україні в 1918 році, точилась не тільки всередині українських еліт, але й назовні, проти ще жевріючих сил колишньої царської армії та числених банд большевиків. Соціальний зріз населення столиці теж був доволі різнобарвним, і на ряду з українським закладами існували також ті, до яких частенько навідувались русофіли. Одним з таких закладів був “American bar”, який розташовувашся за адресою Миколаївська, 11 (суч. вул. Архітектора Городецького).
Рекламні публікації “American Bar” неодноразово з’являються в газеті “Голось Киева”. З 17 до 20 години пополудні бар радував т. зв. “five o clock tea” – чашкою чаю. З 22 години були доступні вечері. Обслуговування відбувалось “a la carte”, себто, згідно меню закладу. Різноманітна культурна програма теж була присутня. Відомі танцюристи та музиканти були прикрасою ресторану кожного дня після 23.30. Саме через це вхід у заклад після десятої години вечора коштував 20 рублів (екв. 40 грн.).
За насиченістю закладів Хрещатик теж не відставав. Ресторан “Уніон”, котрий розмістився в будівлі за адресою адресою вул. Хрещатик 34, мав дещо більший спектр послуг для своїх відвідувачів – в закладі був біль’ярд та окремі зали для юбілейних замовлень. Зовсім поруч з “Уніоном” був також ресторан з доволі прозаїчною назвою “Ресторан”. Принаймні про іншу його назву невідомо нічого. У рекламі власники зазначали, що він є новим та затишним, вважаючи за краще, не розповідати про цінову політику закладу, його меню та можливу культурну програму. А в самісінькому центрі Києва, біля Головпочтампу, знаходилась цукерня “у “Valenten”, в якій продавались тістечка та шоколад. Тож, якби проект ДеЯк робив би огляд десертів, першим закладом неодмінно був би саме цей.
На вулиці Володимирська, 36, століття тому розміщувався готель “Прага”, з однойменим рестораном всередині. Незважаючи на пряму аналогію з чеською культурою в назві, в закладі подавали страви французької кухні. Все французьке, на той час, було в моді. Після 23 години починались сольні виступи запрошених артистів. Ознайомитись з репертуаром цимбалістів і зараз немає достатньо можливостей, в 1918 році. очевидно це було серйозною причиною переконання для відвідувачів.
Усі заклади Києва, навіть хоча б й за 1918 рік, ми навряд би згадали, та й, по великому рахунку, матеріал не про те. Він про те, що нас оточує. Часто, прекрасне, цікаве й захоплююче зовсім поруч, іноді варто просто підняти голову догори щоб це побачити. Міська суєта з’їдає час та природній ритм життя, не залишаючи простору для споглядання дивовижного, а його навколо дуже багато. У кожній будівлі дихає історія, кожен квадратний метр Києва насичений подіями, долями, ситуаціями та інцидентами.
Synytsia_blog та разом з проектом ДеЯк намагались привідкрити цю пелену таємничості, розповісти декілька історій з минулого нашої величної столиці, і якщо хтось з читачів пройде описаним маршрутом по місцям, де пив каву Дмитро Донцов та був завсідником Микола Міхновський, то значить, що ми старались не дарма.
Ярослав Синиця
На окладинці – ресторан в м. Мукачево, 1911 рік.
Використані джерела:
- Журнал “Зритель” №80 від 13 грудня 1918 року.
- Газета “Вiдродження” Номери: 56, 57, 60, 75, 100, 109, 112, 121 від 1918 року.
- Газета “Голос Киева” №172 від 6 грудня 1918 року.
- Газета “Нова Рада” Номери: №67 від 25.04.1918 р, №69 від 27.04.1918 року.
- Газета “Народня воля” . – Київ, 1918 Рік: 1918 Випуск: № 63 за 26 квітня 1918 року.
- Фото виду на вул. Миколаївську. Джерело: Library of Congress.
- Донцов Дмитро “Рік 1918. Київ”, Торонто, 1954 р.
- Громадське Радіо, подкаст “Якими були гроші в добу УНР і що на них можна було купити?” від 8 листопада 2017 року.
Режим доступу: https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/yakymy-buly-groshi-v-dobu-unr-i-shcho-na-nyh-mozhna-bulo-kupyty