(Спомин)
Вже сутеніло, коли наша сотня з четвертого коломийського куріня, вийшла з кватир – теплих хат села Городовиць і подалась на фронт скріпити боєві стійки під Хирівську Посаду.
Свят-Вечір! На біло-темнім небі мерехтіли святовечірні зорі, поля і села лежали покриті святочною білою габою.
Сотня гусаком бродила в снігу, підсувалась вперед. Під ногами монотонно скрипів морозний сніг.
Свят-Вечір! У кожного з нас летіли думки – ген на Гуцульщину, Покуття, до селянських хат. – Там наші мами біля столів, споминають нас при Святій Вечері.
Сотня входила у ліс. Стрілецькі ялинки – вікові буйні смереки дрімали в тиші під тягаром білого одягу. Ліс зі схиленими верхами могутніх корон охопив нас своїми раменами.
Командант сотні дає приказ:
– Дві чети залишаться на місці, обсадять праве крило ліса на відтинку села Вовче!
Перша чета підходить з ліса яром до двора скріпити стійки під Хирівську Посаду. Під Посадою кмд. чети розставив сторожі на призначених місцях нашого району, головно біля шляху скріплено подвійно передні стійки. Останні з чети входимо до вартівні – простої хати. За довгим столом на лавах сиділи стрільці з другої сотні нашого куреня і тихим голосом співали святу пісню старої коляди: …..”ангели співають, царя вітають, поклони дають, чудо, чудо, повідають!”
Здоровимось, сідаємо і співаємо з ними. Але лишень на хвилину. Десятник з другої сотні викликує стрільців, беруть кріси на плечі і виходять у яр. Зміна стійок! За пів години входить справник до вартівні і кличе нас по вечеру. Виходимо з їдунками на двір, обступаємо сани, два кухарі насипають гарячу зупу, солодку кутю, рибу і чай.
Там в запіллю на нас не забули, вони про вас пам’ятають!
Молодий справник кождому з нас дає до рук мішочок коляди. Стрільці з повними руками виходять до вартівні і сідають за стіл. Їмо Святу Вечеру, беремо до кишені кілька горіхів, кріси на плечі тай йдемо зміняти наших на стійках.
На них чекають кухарі і справник. Командант чети дає мені приказ:
– Вістун Лисак, візьми двох стрільців, обійди стійки на правім крилі і зголосися в лісі в команданта сотні.
Виходимо на двір, святовечірна ніч була спокійна. Сніжок падав і падав. На біло-темнім небі моргали зорі. Ціла Галицька земля лежала покрита святочною білою габою.
Написав Степан Лисак
З матеріалів журналу “Літопис Червоної Калини”, – січень 1936 р., №1, с.2. Джерело: Архів Визвольного Руху.
На обкладинці автор спомину, Степан Лисак, в однострої підхорунжого Української Галицької Армії. Світлина зроблена в 1920 році.
Долучитись до прихильників журналу можна за посиланнями:
Сайт: http://synytsia.com
FB: https://www.facebook.com/synytsiablog
Instagram: https://www.instagram.com/synytsia_blog/
Enigma: https://enigma.ua/users/sinitsya_yaroslav/
Telegram: https://telegram.me/synytsia_blog