Бій у Пістрялові

Січовики несуть пораненого 1939

Як уздовж границь Карпатської України, так і тут – на окраї с. Пістрялова напали мадярські гонведи на наш відділ неожиданно. 14. березня о 5. год. рано начали мадяри стріляти з крісів, легких і тяжких кулеметів на наш відділ, який був уміщений на краї села в близькості демаркаційної лінії. На границю до закопів скочили лишень чотири жандарми січовики переконатися на кого стріляно, бо не було їм відомо, що мадяри мають на думці напасти Карпатську Україну. По приході на демаркаційну лінію були не дуже втішені, як побачили, що одні мадярські кулі падали близько перед ними, а інші свистали тісно понад їхні голови, спираючися близько за ними. Мадярські кулемети були уміщені в недалекім селі – Форноші.


Лист з Карпатської України

Бій у Підгорбі


Мадярське військо хотіло наших обманути стрільбою з переду, щоби не могли завважити, що діється по правій стороні – на півночі. За той цілий час, що мадяри стріляли, наші не вистрілили ані одного набою, бо то була велика віддаль (було би мало засягів) і хотіли щадити стріливо, якого було тут так мало, на пізнішу добу. Тепер наші увиділи як приблизилися три мадярські тягарові авта, з яких виступили гонведи і зайшли до недалекого ліса. Авта вернулися дорогою до Мукачева і за пару хвилин знову повернули переповнені неприятелями. По приїзду інших неприятелів можна було вже ясно видіти, що це не є якась прогулька. Наші вислали звязкового до села Барбова, щоби повідомити сусідній відділ, що тут робиться. Іншого звязкового заслали до команданта відділу, щоби прийшов останок відділу до загонів.

Як то було вже всьо розіслано, зістали на демаркаційній лінії лишень два наші войовники, що хотіли свою частину границь боронити, а в случаю і полягти, але не пустити наїздників через границі, поки не прийде допомога. Нашим здавалася минута вічністю, а зокрема тоді, як бачили, що кромі авт, які навозили повний ліс гонведів, приїхала одна добра сотня мадярських гусарів і рівнож заліза до того самого ліса. Тепер вже нашим був мадярський задум ясніший над звізди. Але останок відділу ще все не приходив. За пів години вернулися звязкові від команданта відділу з вісткою, що гонведи майже хочуть використати відсутности наших в селі, обкружити село і так наших дістати до подвійного огню, – одні з Форвоша, а другі вже з Пістрялова.

Той гонведський задум наші скоро завважили й зачалося між нашими й гонведами змагання, хто скорше буде в селі. У наших було бажання вдержати село в своїх руках, поки прийде поміч і через те втікали в село як сполошені олені і пощастилося їм прибігти в село кілька хвилин скорше, як гонведам. Слабими силами обступили село так, щоб гонведи вже не змогли стріляти на них зі заду. Нещастя, яке було вздовж границь Карпатської України, не поминуло й тут. Між населенням с. Пістрялова знайшлося даскілько зрадників-фенциківців, що побігли зрадити наїздникам силу наших, а ті злучилися в один курінь і зачали нападати з одної сторони. Як наші бачили, що гонведи готовлять на них, побігли й залягли в обороні на ту саму сторону, а два стрільці з так дорогих сил лишились за селом, щоби наших не обступили гонведи ззаду.


З Іршавського фронту

Бій у Підгорбі


Тоді в тім тяжкім бої у наших було лишень сім крісів, а один легкий кулемет. Проти так слабій збройній силі, гонведи наїзджали в силі одного доброго вповні озброєного бойового куріня. Наших було мало, але кожний знав защо воює і зато держалися перед так сильним ворожим наступом. Кулеметчик, як добрий народовець, щоби міг ліпше перебігати, визначив собі цівільну шапку і перебігав стріляти раз на одну, потім на другу сторону вулиці і так обманював гонведів, що тут наших є велика сила.

В такий спосіб наш один слабий відділ зумів боронити одно село від рана, аж до дванадцятої години. Потім перед великою силою наїздника мусіли відступати від хати до хати, а часто було і так, що наш останній боєвик був в однім дворі чи в саді, а мадярські гонведи в другім. Відступ такого героя наші часто мусіли боронити всіми силами. В однім такім бої наші стратили одного жандарма-січовика і зісталося вже тільки 6 крісів, а оден легкий кулемет. Але не відступали! Витримали в жахливім бої далі. З години на годину певно ожидали, що поміч прийде і так гонведам передавали хатину за хатиною. Вкінці віддали й останню доріжку, якою мали відступити.

Нарешті побачили, що попадуть в руки гонведам і не зможуть далі воювати, забезпечили себе добре стріливом і далися на відступ полями напрямком на міст. Ярки повні водою і роводнені потоки сильно перешкоджували в дорозі. Але через міст вже перейти не встигли. Міст був мадярськими кулеметами сильно обстрілюваний. Не дивлячись на небезпеку, кинули собою до глибокої ледяної води, яку пощастилося переплести на другий бік. На другій стороні вже лісом хоронені відступили за горбок, там спільно зі сусіднм відділом заняли нову позицію. Наші все чекали поміч, але чекання було марне. Намоклі перебули цілу ніч в лісі під широкми небом, аж до рана.

Дня 15 березня біля 5-ої го. рано зачали гонведи з новим наїздом, але вже в такій силі, якої ніхто не може собі уявити. На цім імісці відігрався рішучий бій з вигрою для мадярів, хоч нашим прибуло на поміч кілька січовиків з револьверами (!) із сусіднього села. Мадяри вигравали, але на мертві й ранені майже не вистарчали. По довгім бої і чисельній втраті в гонведах мадярам пощастилося так сильно розбити наш відділ, що вже більше взагалі не воював. Тут вже лишень одиницям пощастилося втекти живими в ліси і так захоронити тільки одно своє голе життя.

Поодинокі здорові члени розбитого відділу доповнили ряди інших бойових відділів і далі завзято боронили свої Українську Державу, поки знову судьба не постигла і цей відділ так, як попередні!

М. Чумалівський


З матеріалів часопису закарпатської молоді “Пробоєм”, – березень-квітень  1939 р., ч. 7 , с. 41.

Режим доступу: Diasporiana

На фото січовики рятують свого пораненого побратима. Словаччина, 1939 рік, реконструкція.


Долучитись до прихильників журналу можна за посиланнями:
Сайт: http://synytsia.com
FB: https://www.facebook.com/synytsiablog
Instagram: https://www.instagram.com/synytsia_blog/
Enigma: https://enigma.ua/users/sinitsya_yaroslav/
Telegram: https://telegram.me/synytsia_blog

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *