Кубань
Лист кубанської козачки до мужа в неволї
(Лист сей написала козачка Хивроня Тимофієвна Колещата, з села Н. (с. Нагутське, Олександрівського уїзду прим. ред.) ставропільської ґубернії, до свого мужа в австрійськім полонї. Зі Львова до Ставрополя чотири рази дальше, як зі Львова до Відня, а однак нарід говорить там так само к ми, по українськи, бо Москалї займили давно великі простори української землї, […]
Read More
Козацький шлях і “вірую” мого життя
Народився я 29 серпня 1905 року в станиці Новодерев’янківській Уманського повіту на Кубанщині. Приспішеним випуском кінчив клясичну гімназію в м. Ейск і тоді був покликаний до старшинської кінної військової школи в Катеринодарі, в складі якої брав участь в боях проти “красной армії” – російської інвазії на Кубань, при відступленню на Кавказ: Туапсе, Сочі, Гагри, де […]
Read More
Ми побідимо!
У Волівци умістив мене товариш в ваґоні, щоби я заїхав до шпиталя в Мункачи (Мукачів прим. ред.). Ми застали там двох полонених козаків. Один з них високий, стрункий, лице стягле, орлиний ніс, другий низького росту робив вражінє сердитої людини. Мій товариш почав з тим високим розмову. “Ви певно Українець?” спитав він стрункого козака. “Пізнаю се […]
Read More