/ Спомин рядовика Української Повстанчої Армії / Воно було узимку сорок п’ятого.Сотенний Гроза вислав нас кількох на стежу в недалеке село. Це було пів роя: Степан – як командир, Юрко, Остап, Микита, я і малий Коля.Як виходили ми з густого ліса, вже вечоріло. Причаєно і так немов гнівливо тріщав нам під ногами сніг. Причаєно і остережливо тріщало віття…
Read MoreСПОМИН ІЗ 1919 РОКУ
…На самий Свят-Вечір були ми в постійному поготівлі, бо ворог погрожував щохвилини атакою. Місяць світив ясно – дуже непригідно для стежування і як тільки він сховався за хмару ми, шість добровольців, вилізли з землянок. До ворога було яких 400 метрів. Ровом, що отут находився, підповзли ми, скриваючись в його тіні, доволі близько до нього…
Read MoreСвятий Симеон – праведник, якому Бог продовжив життя, аби той зміг на власні очі побачити Ісуса Христа. Він жив 300 років, і помер наступного дня, після того як побачив дитятко Ісуса в Єрусалимському храмі. Церква названа на честь цього старця не витримала й двох сотень літ. Я побував в селі Мацьковичі…
Read MoreВсю територію Вкраїни можна розглядати, як зараженою відомою пошестю.
— Українофобством.
На цю пошесть слабують переважно меншости всіх класів, партій і напрямків:
— Великороси
— Малороси-Мечтателі,
— Гебреї,
— Поляки.
В залежности від темпераменту особи та тієї посади, яку займає, пошесть буває:
— Тихе українофобство,
— Буйне українофобство.
Член Катеринославського окружного суду, Карпов, як видно, занедужав на буйну форму.
Він прикликав до себе в кабинет […]